Діти з порушенням зору

Визначення

Такі поняття як залишковий зір, знижений зір, слабозорий, тотально сліпий використовуються для опису стану учнів, які мають порушення зору. Стан зору можна характеризувати наступним чином:· «слабозорий» - означає наявність певних проблем із зором, що потребують спеціального навчання;· «зі зниженим зором» - людина не може прочитати газету навіть за допомогою окулярів або контактних лінз. 

Для навчання використовується комбінація зорових та інших сенсорів, проте вони можуть потребувати відповідного освітлення, збільшення розміру шрифту, використання спеціальних збільшувальних приладів тощо;

· «із залишковим зором », коли гострота зору становить 0,04 і нижче на краще око або має дуже обмежений кут зору (20 градусів в найширшій точці)

;· тотально сліпі учні у яких фіксується цілковита відсутність зору (рівна 0) навчаються за допомогою друку Брайля або інших не візуальних засобів
Серед найхарактерних порушень зору у дітей шкільного віку можна виділити: 

Короткозорість (міопія) характеризується недоліком заломлюючої сили ока, у результаті якого діти погано бачать предмети, дії, які віддалені а також те, що написане на класній дошці. При читанні учні наближають книгу до очей, сильно схиляють голову під час письма, прищулюють очі при розгляді предметів - це перші ознаки розвитку міопії. Зорові можливості дітей з міопією при роботі поблизу відносно великі. Розрізняють три ступені міопії: слабкий ступінь - до 3 D; середня - від 3 до 6 D; високий ступінь - понад 6 D. При високому ступені міопії спостерігається відшарування сітчастої оболонки ока. Часто причиною відшарування сітківки є травма, надмірне фізичне навантаження, струс тіла і ін.
Далекозорість (гіперметропія) характеризується тим, що фокус паралельних променів після їх заломлення в оці опиняється лежачим позаду сітківки. У новонароджених очі, як правило, далекозорі. В результаті зростання ока розмір очного яблука збільшується, і до 10 років очі стають відповідними, а якщо розвиток ока відстає, то він стає далекозорим. 

При цьому функціональні можливості зорової системи при роботі поблизу гірші, ніж у короткозорих. Далекозорим дітям доводиться надмірно напружувати свій апарат акомодації, напружена зорова робота викликає у них зорове стомлення, яке виявляється у вигляді головного болю, важкості в очах, у області лобу, а іноді в запамороченні, букви при читанні зливаються, стають неясними. Всі ці явища обумовлені перевтомою війкового м'язу.

Розрізняють три ступені далекозорості: 

слабкий ступінь - до 3 D, 

середня - від 3 до 6 D, 

висока - більше 6 D. Гострота зору при слабкому та середньому ступені у більшості випадків буває нормальною. Але при високому ступені далекозорості у дітей наголошується поганий зір як вдалину, так і поблизу, зіниця звужена, розміри ока зменшені. 

При високому ступені далекозорості часто розвивається косоокість, що сходиться. Далекозорість коригується оптичними лінзами.

Косоокість характеризується відхиленням одного з очей від загальної точки фіксації. У цих дітей спостерігається периферичний зір, зниження гостроти зору ока, яке косить, значно знижена або порушена сприйнятливість предметів двома очима таі здатність зливати їх зображення в єдиний зоровий образ. Прийнято розрізняти співдружню та паралітичну косоокість. При співдружній косоокості рухливість очних яблук не обмежена. Цей вид косоокості зустрічається значно частіше, ніж паралітичний. Вона може бути постійною або періодичною, сходитись (очне яблуко відхилено до носу), розходитись (очне яблуко відхилено до скроні), однобічним (монокулярним), перемінним (відхиляється поперемінно то одне, то інше око). Співдружня косоокість з'являється у більшості випадків у віці від двох до чотирьох років.Паралітична косоокість обумовлена паралічем або парезом однієї або декількох окорухових м'язів. Вона характеризується обмеженням або відсутністю рухливості ока, який косить, у бік паралізованого м'яза.

Астигматизм - поєднання в одному оці різних видів рефракцій або різних ступенів рефракції одного виду. Симптоми астигматизму: виражені явища зорового стомлення, головні болі, рідше - хронічне запалення країв вік. Причинами розвитку астигматизму можуть бути: поранення ока, оперативні втручання на очному яблуці, хвороби рогівки.Око людини має два окових взаємно перпендикулярних меридіана: з найбільшою здатністю до заломлювання і з якнайменшою здатністю до заломлювання. 

За силою заломлення впродовж меридіану розрізняють: 

а) правильний астигматизм - має однакову заломлюючу силу впродовж всього меридіану, у більшості випадків - це вроджена або спадкова патологія;

 б) неправильний астигматизм - розвивається за рахунок причин, які перераховані вище, характеризується змінами на різних відрізках одного меридіану, практично не піддається корекції.

Відомі три види правильного астигматизму: 

простій - поєднання нормального зору в одному меридіані з аномалією рефракції (міопія, гіперметропія) в іншому меридіані; 

складний - наявність в обох меридіанах рефракції одного характеру (міопія або гіперметропія), але різного ступеня; 

змішаний -поєднання міопії в одному меридіані з гіперметропією в іншому. Розрізняють також астигматизм: слабкого ступеня - до 3 D; середнього ступеня - від 3 до 6 D; високого ступеня - більше 6 D.

Ністагм (тремтіння очей) - мимовільні коливальні рухи очних яблук. За напрямом він може бути горизонтальним, вертикальним і обертальним; за виглядом - маятникоподібний, поштовхоподібний та змішаний. Причини виникнення ністагму: ураження таких ділянок мозку, як мозочок, гіпофіз, довгастий мозок та ін. Ністагм, як правило, не доставляє занепокоєння дітям, але вони випробовують нечіткість сприйняття навіть при достатньо високій гостроті зору, слабкість зору, яка погано піддається виправленню. Терапія ністагму здійснюється за допомогою корекції окулярами (за наявності аномалій рефракції), медикаментозного лікування, яке може призвести до часткового зниження амплітуди ністагму, підвищення зорових функцій.

Амбліопія - зниження зору без видимих причин, яке виражається у зниженні гостроти центрального зору. Часто виникає унаслідок вимушеної бездіяльності ока при косоокості та порушенні бінокулярного зору. При амбліопії не спостерігаються органічні порушення, проте в деяких випадках вона може призвести до амоврозу (повній сліпоті).У незрячих дітей найчастіше зустрічаються часткова атрофія зорового нерву або повна атрофія зорового нерву.

Катаракта - помутніння кришталика ока, що призводить до значного зниження гостроти зору.

Глаукома - підвищення внутрішньоочного тиску, який, у свою чергу, призводить до підвищення внутрішньочерепного тиску.

Ретролентальна фіброплазія - захворювання, при якому за кришталиком утворюється щільна мембрана із сполучної тканини та сітківки, яка відшаровується, у результаті токсичної дії 80-100% кисню, який дають недоношеним дітям, що викликає часткове або повне відшарування сітківки. Найчастіше ретролентальна фіброплазія закінчується сліпотою. Це захворювання на сучасному етапі займає друге місце із загального числа очних захворювань у дітей.

У незрячих дітей також наголошуються такі порушення зору, як зниження функцій зорового аналізатора, ураження органу зору або ока в цілому, пухлини мозку або ока (ретинобластома) та ін.
ПоширеністьСпіввідношення осіб з вадами зору у віці 18 років становить 12,2 на 1000. Глибокі порушення зору становлять 0,06 на 1000 осіб.
Характеристика

Вплив порушення зору на розвиток дитини залежить від ступеня зниження зору, типу розладу, віку, коли почалося погіршання, та загального рівня розвитку дитини. Багато дітей, які мають психофізичні порушення, можуть мати також і розлади зору, що затримуватиме моторний, розумовий та/або соціальний розвиток.Маленька дитина з порушеннями зору не має змоги повноцінно ознайомлюватися з цікавими предметами, які її оточують, (власне, як і немає в цьому необхідності) і, таким чином, позбувається можливостей набути досвід та навчитися. Така ситуація може тривати доки навчання не стане мотивацією або не почнеться втручання.Внаслідок того, що дитина не має змоги бачити батьків або ровесників, вона не має можливості імітувати соціальну поведінку або розуміти невербальні знаки (якими люди зазвичай користуються під час спілкування). Проблеми, пов'язані зі зниженням зору, можуть перешкоджати становленню незалежності дитини

.Особливості навчанняДітям, які мають порушення зору, якомога раніше потрібно надати допомогу, аби вони отримали користь від ранніх програм втручання. Комп'ютерні технології, оптичні та відео засоби можуть допомогти дітям з порушеннями зору різної складності під час звичайних шкільних занять. Для них існують друковані великим шрифтом навчальні матеріали, книжки зі шрифтом Брайля та на плівці.Учням з порушеннями зору може знадобитися додаткова допомога як то: спеціальне обладнання, розвиток навичок слухання, комунікації, орієнтування, мобільності, допомога у професійному становленні, у повсякденному житті.Учням зі зниженим зором або майже сліпим може знадобитися допомога у розвитку навичок використання залишків зору.Учні, які окрім порушень зору мають інші розлади, більшою мірою потребують удосконалення навичок самообслуговування

.Рекомендації щодо організації навчання та вихованнядітей з порушеннями зору

1. Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи.

2. Освітлення робочого місця учня має бути не менш 75-100 кд/м2.

3. Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня.

4. В унаочненні доцільно використовувати більший шрифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим.

5. Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливався в суцільну лінію. З'ясуйте, написи, яким кольором крейди учень бачить краще.

6. Давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане.

7. Озвучуйте все, що пишете.

8. Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом.

9. Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним.

10. Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту. Не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів.

11. З таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи. Не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтесь, що він все зрозумів.

12. Доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету. Щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків.

13. Стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить тексти до очей.

14. Не робіть зайвих і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо).